Процесуальна практика

Позивачем у провадженні № 910/5630/17 стало ПАТ, яке звернулось до суду з вимогою заборонити знищення об’єкту нерухомого майна Департаментом благоустрою міста і тим самим припинити дії, що порушують його право власності. Касаційний господарський суд Верховного суду, розглянувши позовні вимоги виніс постанову від 11.04.2018 якою встановив:

Апеляційний суд, розглядаючи позовні вимоги по справі № 920/739/17, відмовив у поновлені договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», передбачає, що автоматичне продовження договору відбувається тільки якщо орендодавець не висловив заперечень на протязі 1 місяця після закінчення терміну дії договору.

Верховним судом у складі Касаційного Господарського суду була розглянута справа № 910/919/17, за результатами якої винесено постанову від 27.02.2018, що передбачає наступне:

Положення ст. 234 ЦКУ визначають, що правочин вважається фіктивним, якщо він вчинявся без наміру сторін досягти наслідків, обумовлених ним. При встановленні фіктивності правочину він визнається недійсним.