Адвокат не може вимагати винагороду за результат справи
12.06.2018 , КЦС, розглядаючи справу відмовив у задоволенні вимог адвоката що до сплати гонорару за досягнення бажаного результату у вирішенні справи клієнта.
Обставини справи
19.01.2013 між адвокатом, та донькою особи інтереси якої він повинен був представляти у позові про визнання не чинним заповіту та встановлення права власності на частину квартири був укладений договір про надання юридичних послуг. Умовами договору передбачено, що за роботу адвокату клієнт повинен сплачувати гонорар у сумі 4000 гривень кожного місяця (32 000 грн загалом) і у випадку досягнення бажаного судового рішення додатково 10% від вартості квартири.
Справа була виграна і клієнт оплатив 32000 гривень, проте відмовився виплачувати додаткову винагороду, у зв’язку з чим представник подав скаргу до суду з вимогою стягнути з особи заборгованість у сумі 479 635 грн (з врахуванням індексу інфляції, пені, та річних).
Донька клієнта відмовилась виплачувати винагороду, мотивуючи це тим, що представник діяв не як адвокат, а як фізична особа, представляючи інтереси її матері за дорученням, а сам договір не спричиняє для неї ніяких юридичних наслідків. Матір зазначила, що вона не була повідомлена про існування договору і не мала наміру на його укладення, тому просила визнати його недійсним.
Місцевий суд вимоги представника задовольнив і зобов’язав клієнта виплатити передбачену договором винагороду. Колегія апеляційної інстанції за постановила зменшити розмір пені до 10 тисяч гривень, проте не мотивувала належним чином свого рішення. Таким чином до касаційної інстанції надійшло одразу дві скарги: від адвоката на апеляційне рішення у частині про зменшення пені, та від клієнта на рішення суду першої та апеляційної інстанції.
Рішення касаційного суду
Справа спочатку розглядалась у Вищому спеціалізованому суді, а пізніше була передана до Верховного суду, де слухалась Касаційним цивільним судом у складі 2-гої палати ВС.
Касаційний суд постановив відмовити у задоволенні вимог адвоката, скасував рішення місцевого та апеляційного судів, та визнав недійсним пункт укладеного договору, який передбачав сплату 10% від експертно оціненої вартості квартири.
Рішення мотивоване тим, що сторони не наділені повноваженнями відходити від імперативного положення закону щодо предмета договору шляхом вказання в прямій чи непрямій формі судового рішення по справі як його складової. Предметом такого договору є вчинення представником (адвокатом) певних дій в інтересах контрагента (клієнта). Визначення ж винагороди за те чи інше рішення по справі лежить поза межами предмету , оскільки таке рішення виноситься не учасником договору, а судовими органами, діяльність яких ґрунтується на вимогах закону та конституції України, що принципово виключає її приватноправове регулювання.
Від так, суд вважає, що результат вирішення справи не відноситься до об’єктів цивільних справ, виноситься вмотивованим, законним та обґрунтованим рішенням суду та ніяким чином не залежить від вчинених адвокатом дій, а отже не може бути включений до предмету договору.